Святе Водохреща

Свято - святе Водохреща

Мета:  поглибити знання учнів про свято Водохреща, звичаї, обряди, традиції, пов'язані з циклом Різдвяних свят; розвивати творчі здібності учнів - уміння виразно читати поетичні твори; виховувати повагу до традицій наших прапрадідів, патріотизм, милосердя, почуття прекрасного.

Обладнання: полотно із зображенням дійства освячення води на річці, дитячі малюнки на тему «Різдвяні свята».

Сьогодні наш виховний захід присвячений завершенню різдвяного циклу свят. Усі ви знаєте ці свята, але з кожним наступним поколінням традиції святкування забуваються, відходять у минуле. Тому, щоб зберегти пам'ять про наших предків, про їхні звичаї та обряди, ми вирішили провести виховний захід на тему «А що третє свято - святе Водохреща».

Січень - перший місяць року й найсуворіший місяць зими. Кажуть, що це зими половина, бо січе зиму навпіл. Проте є й інші пояснення назви цього місяця. Січень, бо сніг січе з вітрами. Ще таку назву в давнину пов'язували з тим, що саме о цій порі вільно рубали сокирами (сікли) деревину, бо вона перебувала у стані спокою. Народна мудрість каже, що в січні сонце повертає на літо, а зима - на мороз. У цьому місяці найясніші, сонячні, але разом з тим - морозні дні.

Сонце іноді при сильному морозі видається наче в кільцях. Це називається «простинець». А ще січень називали «студень», «тріскун», «шипун», «льодовик», «вогневик». Саме на цей місяць припадає найбільше свят, що позначені особливою поетичністю. В одній з колядок мовиться:

Та прийдуть до тебе три празники в гості: що перший же празник - святеє Рожество, що другий же празник - святого Василя, що третій же празник - святе Водохреща.

Перед Різдвяними святами хати прикрашали «павучками» та «їжачками», які робили з тіста чи глини. А напередодні Водохреща, на покуття, робили хрестики із соломи та чіпляли біля вікон, обіч віконних рам і дверей. Вони виконували роль оберегів від нечистої сили, котра у дні свят уважалась особливо небезпечною.

Святе Водохреща.

Урочиста й найтаємніша частина свята починалась опівночі - службою Божою в церквах. Перед світанком уся процесія йшла до річки святити воду. Заздалегідь парубки й дорослі чоловіки вирубали на льоду великого хреста, витягали з води, тут же, на льоду, установлювали його, обливали буряковим квасом (він фарбував лід у малиновий колір). Поруч установлювали також вирубані з льоду престол, вівтар, інші церковні оздоби. Після відправи священик освячував воду, тричі занурюючи в ополонку хреста та прихиляючи до води запалену свічку, а тоді кропив освяченою річковою водою всіх присутніх, вітав зі святом. Тут хлопці випускали з рук принесених із собою голубів.

Освячену воду люди набирали у принесений із собою посуд. Потім найсміливіші юнаки купались в ополонці й усі співали:

Йордан, Йордан, вода студенька,

Пречиста Діва воду брала,

Своє Дитя напувала.

Удома кропили цією водою хату, хлів, двір, худобу. Освячена на Водохреща вода вважалася цілющою, її зберігали за образами й використовували для лікування хвороб, при засіванні поля тощо. Зберігали також і свічку, що горіла біля води.

Хто пам'ятає, як вітаються на Різдво? (з Різдвом Христовим!)

На свято Водохреща, зустрівшись, наші пращури казали: «Христос Хрестився!», а інші відповідали: «У річці Йордані!»

Здавна наші предки вважали, що вода й вогонь - це основа життя всього сущого на Землі. Тому освяченню води споконвіку приділялась велика увага. Українські знахарі також уміли «замовляти» воду:

Водичко-йорданичко!

Вмиваєш луги-береги, коріння,

Різне каміння,

Умий і мене від гніву, ненависті

Й від усякого лиха.

Після Водохреща слабшали морози. Тому казали: «Тріщи не тріщи, а вже минули Водохрещі».

Звідки походить такий звичай Хрещення?

Ось як у своєму вірші Ярослав Вільшанко описує свято Водохреща:

Там, на річці на Йордані

Там Господь Христос хрестився,

З рук Хрестителя Івана

У святій водичці вмився.

Розійшлися Апостоли

Ген на гори, ген за води,

Голосили Боже слово

І хрестили всі народи.

І святий Андрій - апостол

Воду цю приніс за море,

Нашим Дніпром плив він просто

Аж де Київськії гори.

Наш святий князь Володимир

Нарід весь обмив свій рідний

Йордан-водами святими,

Щоби правди став він гідний.

Де є віра в Боже слово,

Де любов є до Вітчизни -

Всіх вода-Йордан обновить,

Всіх Йордан-вода очистить.

Свято Водохреща також називають Богоявленням. Як ви думаєте, чому?

Щоб краще зрозуміти чому, зараз, дітки, вам розкажуть переказ із Біблії про це свято.

Хрещення господнє

Насправді хрещення Ісуса Христа відбулося через тридцять років після Різдва.

Хрестив його чоловік на ім'я Іоанн. Іоанн Предтеча жив у пустелі, носив одяг з верблюжої шерсті та весь час проводив у молитві. Їв він дуже мало. Бог велів йому йти на річку Йордан і сповістити людям про те, що скоро з'явиться Спаситель. Він говорив: «Покайтеся! Христос уже на землі!». Хто його слухав, того Іоанн хрестив у річці Йордан. Тому його християни називають Іоанном Хрестителем.

Коли Ісусу Христу сповнилося тридцять років, він також прийшов з міста Назарета до пророка хреститись. Іоанн Хреститель знав, що Христос ніколи не робив гріхів і саме він є Спасителем. Тому він став утримувати його: «Мені треба від Тебе хреститись, а не Тобі від мене».

Але Ісус Христос наполягав на хрещенні не тому, що це Йому потрібно, а для того, щоб освятити воду та зробити її джерелом освячення людини: «Допусти це тепер, тому що так належить виконати всю правду». І хрестився. Коли ж він виходив з води, небо відкрилось, і Дух Святий у вигляді голуба зійшов на Ісуса Христа. А з неба пролунав голос Бога Отця: «Це - Син Мій улюблений, в Якому Моє благовоління».

З тих пір і до наших часів у пам'ять про хрещення Ісуса Христа 19 січня ми святкуємо Водохреща. У церкві, а також на річці чи на озері після молитви віруючих Бог освячує воду, як колись освятив її Ісус. Свята вода, якщо з вірою прийняти її, допомагає хворим і здоровим, дає сили та зціляє від хвороб.

То хто ж відповість, чому свято Водохреща ще називають Богоявленням? Під час розповіді ми ще розповідали, що після охрещення води хлопці відпускали принесених голубів. Чому, на вашу думку, саме з голубами приходили юнаки?

Хрещення - це дуже важливий день у житті. Людина немовби знову народжується на світ. Людська душа отримує від Бога благодать, силу творити добро і стає ближчою до Бога. Після хрещення в людини починається нове життя. Бог допомагає їй у всіх добрих справах. А ми самі також намагаємось творити добро, виконувати Божі Заповіді.